У дослідах на тваринах встановлено, що Тіотриазолін стимулює синтез білка, підвищуючи рівень РНК і утилізацію вільних амінокислот. Водночас підвищується рівень білка. Така дія виявляється як у нормі, так і у разі інфаркту міокарда, ХСН, алкогольної хвороби та фізичних навантажень. У РФ (Москва), у 2012 році випустили методичні рекомендації для спортивних лікарів, де тіотриазолін позиціонувався як метаболітотропний кардіопротектор і регулятор обмінних процесів, у т.ч. білкового. У 90-і рр. минулого століття, Тіотриазолін застосовувався в сільському господарстві, щоб сприяти підвищенню м’язової маси молодняку. За результатами доклінічних досліджень і вивчення загальної та специфічної токсичності, згідно з вимогами Фармакологічного комітету МОЗ СРСР і Державного Експертного Центру МОЗ України, не було виявлено канцерогенних властивостей тіотриазоліну.

Відомо, що тіотриазолін регулює АФК і NO залежні механізми апоптозу завдяки підтримці експресії рівня антиапоптичного білку bcl2 на фізіологічному рівні. Злоякісні новоутворення, ж, можуть ініціюватися на тлі гіперекспресії bcl2.

Тіотриазолін також гальмує окисну модифікацію нуклеїнових кислот, активація якої призводить до мутацій та раку. Так, в експерименті під час моделювання експериментальних патологічних станів, що призводять до активації оксидативного стресу, спостерігали зменшення рівнів маркера окисної модифікації нуклеїнових кислот – 8-гідроксигуаніна під дією тіотриазоліну в сечі тварин.