Удосконалення патогенетичної терапії простатиту та простатовезикуліту

П.В. Бардов, О.П. Шевченко
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ

Важливість своєчасної діагностики ураження передміхурової залози

Актуальність: питання своєчасної діагностики уражень передміхурової залози не втрачають актуальності. Це зумовлено зростанням захворюваності на хронічний простатит чоловіків молодого і середнього віку, що своєю чергою призводить до зниження їхньої копулятивної та репродуктивної функцій. За даними деяких авторів, хронічний простатит із супутнім ураженням інших додаткових статевих залоз, зокрема сім’яних міхурців (везикуліт), придатків яєчок (епідидиміт), яєчок (орхіт), у 40—50 % хворих чоловіків є причиною безплідності. Запальні захворювання статевих органів чоловіків і їхні наслідки мають провідне значення в генезі безпліддя порівняно з іншими факторами. Питома вага безплідних шлюбів у світі сягає 15—20 %. У половині випадків безпліддя є результатом патології органів репродуктивної системи в одного із подружжя. При цьому і у жінок, і в чоловіків безпліддя виявляють однаково часто. Запальні захворювання статевих органів, які найчастіше призводять до безплідності у чоловіків (задній урет­ рит, простатит, везикуліт, куперит, орхіт, епідидиміт), зумовлені проникненням інфекційних агентів на тлі гемодинамічних порушень у органах малого тазу.

Мета роботи — удосконалення​ патогенетичної терапії хворих на хронічний простатит і простатовезикуліт.

Матеріали та методи

Для оцінки ефективності удосконаленої нами комплексної патогенетичної терапії хронічного простатиту і простатовезикуліту, ускладнених порушеннями копулятивної та репродуктивної функцій, а також її порівняння з загальноприйнятими методами лікування хворих (132 пацієнти) розподілено на дві рівноцінні клінічні групи. Критеріями для розподілу слугували вік пацієнтів, тривалість перебігу хво-роби, клінічна форма ураження, а також скарги на порушення копулятивної функції та результати дослідження у них показників спермограми. Ми призначали хворим препарат «Далмаксин» (діюча речовина тіо­тріазолін) у формі ректальних свічок раз на добу (на ніч) протягом 20—30 діб.

Результати

Проаналізовано терапевтичну ефективність патогенетичного і реабілітаційного методів лікування та традиційної терапії з приводу хронічного простатиту і простатовезикуліту, ускладнених порушеннями копулятивної та репродуктивної функцій. У 58 (86,6 %) хворих із групи А (із 67 пацієнтів основної клінічної групи) досягнуто повного клінічного і етіологічного одужання з нормалізацією запліднюючих властивостей еякуляту, у 7 (10,4 %) із групи В — ​етіологічного виліковування з відносною нормалізацією клініко-лабораторних показників і у 2 (3,0 %) хворих із групи С — етіологічного​ виліковування з частковим збереженням клінічної симптоматики за незначної нормалізації лабораторних показників. Із 65 чоловіків із групи порівняння у 23 (35,4 %) (група А) досягнуто повного клінічного і етіологічного виліковування, у 33 (50,8 %) (група В) — ​етіологічного одужання з відносною нормалізацією клініко-лабораторних показників, у 6 (9,2 %) пацієнтів (група С) — етіологічного​ одужання з частковим збереженням клінічної симптоматики за незначної нормалізації лабораторних показників і у 3 (4,6 %) (група Д) не досягнуто етіологічного виліковування та терапевтичного поліпшення, збереглися порушення запліднювальних властивостей еякуляту (азоспермія).

Висновки

Патогенетична терапія хронічного простатиту і простатовезикуліту, ускладнених статевими порушеннями, також передбачає індивідуалізований підхід. Зокрема, рекомендують комплекс терапевтичних заходів, спрямованих на усунення виявів конгестії в малому тазу, поліпшення відпливу застійного секрету з передміхурової залози та сім’яних міхурців, стимуляцію крово і лімфообігу, а також нормалізацію функції передміхурової залози, сперматогенезу. Для цього вважаємо за доцільне призначати препарат «Далмаксин».

Український журнал дерматології, венерології, косметології • № 4 (63) • 2016