Запальні захворювання органів малого таза – включення препаратів із протизапальною й антиішемічною дією в комплекс терапії

Т.В. Герасимова, Е.Н. Гопчук

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, м.Київ

У статті наведено інформацію про ефективність і доцільність місцевого застосування нової лікарської форми тіотриазоліну – супозиторіїв Далмаксін у комплексі терапії пацієнток із загостренням хронічних запальних захворювань органів малого таза.

Ключові слова: запальні захворювання органів малого таза, тіотриазолін, Далмаксін, лікування, протизапальна й антиішемічна дія.

Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ) – актуальна проблема, постійно привертає увагу акушерів; гінекологів. Зазвичай, ЗЗОМТ розвиваються як висхідна інфекція, котра поширюється зі статевих шляхів [1–3].

Згідно з результатами останніх досліджень, ЗЗОМТ мають полімікробну етіологію. Основний спектр таких мікроорганізмів представлений переважно змішаною мікробно-протозойно-вірусною інфекцією. Концепція про одного збудника захворювання втратила свою актуальність. Переважають збудники, що передаються статевим шляхом, – Neisseria gonorrhoeae (25–50 %) і Chlamydia trachomatis (25–30 %) [4]. У жінок зі ЗЗОМТ також виділяються: Peptococcus, Peptostreptococcus, Bacteroides, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae та інші грамнегативні бактерії, Streptococcus agalactiae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium і Ureaplasma urealyticum [2].

Мікст-інфекції – результат мікробної взаємодії з можливим залученням до патологічного процесу сапрофітної аутофлори. Мікробні асоціації більш вірулентні, переважають монокультури за активними патогенними властивостями.

Досить часто нормальна мікрофлора піхви стає «співучасником» етіології мікст-інфекцій, а іноді, й основною причиною запалення [3].

ЗЗОМТ негативно впливають на репродуктивну функцію жінки, стають причиною інфікування плода та новонародженого.

Визначити точну частоту й поширеність, а також діагностувати ЗЗОМТ, важко через часту відсутність симптомів та різноманітність клінічної картини.

Клінічна симптоматика ЗЗОМТ неспецифічна. Встановлений на підставі клінічних проявів попередній діагноз, виявляється вірогідним у 65–90 % випадків, коли порівнювати з лапароскопічною діагностикою. Проте лапароскопія також може мати недостатню чутливість. Із захворюванням на ЗЗОМТ асоціюється підвищений рівень лейкоцитів при мікроскопії вагінального мазка, але це також може спостерігатися в жінок з ізольованою інфекцією нижніх статевих шляхів [2].

Відновлення тканин у вогнищі запалення й завершення запального процесу можуть бути повними та неповними. В останньому випадку, у сформованій рубцевій тканині можуть залишатися осумковані чи депоновані життєздатні мікроорганізми. За сприятливих умов – виникає рецидив, загострення запального процесу.

Крім того, у разі неповноцінної регенерації слизових оболонок (ерозії, псевдоерозії, ектропіон і т.і.) відсутній цілісний фізіологічний бар’єр, що стоїть на шляху інвазії мікробів, унаслідок чого до верхніх відділів статевих органів надходить флора піхви, з якою імунній системі доводиться боротися, а при несприятливих ситуаціях (переохолодження, хірургічні втручання й т.і.), міцність імунних бар’єрів порушується, що призводить до загострення захворювання. Також, тривала ішемія тканин, що пов’язана із запальною реакцією, провокує хронізацію процесу й часті рецидиви надалі [3].

Більшість хворих на ЗЗОМТ, у разі своєчасного звернення, можуть лікуватися в амбулаторних умовах, оскільки приблизно у 60 % випадків спостерігається субклінічний перебіг захворювання, у 36 % – легкий або середньо тяжкий і лише в 4 % – важкий [4].

Одна з груп лікарських засобів, до якої прикута увага фахівців, що займаються терапією ЗЗОМТ, – це препарати з протиішемічною та мембраностабілізувальною дією, одним із яких є тіотриазолін. Застосування тіотриазоліну широко відомо фахівцям різних областей, його кардіо та гепатопротекторні властивості, мембраностабілізувальна дія добре вивчені й досить активно використовуються в медицині. З появою на українському ринку препарату Далмаксін у формі супозиторіїв для вагінального й ректального застосування, активною речовиною якого є тіотриазолін, з’явилася додаткова можливість більш широко використовувати його властивості в гінекології.

У разі піхвового введення, Далмаксін діє місцево, при контакті зі слизовою оболонкою піхви виявляє протизапальну дію, прискорює загоєння ран і виразок слизових оболонок сечостатевої системи. При всмоктуванні в прямій кишці, він виявляє протиішемічну, антиоксидантну, мембраностабілізувальну, імуномодулювальну й регенерувальну дію. Завдяки цьому, даний препарат підвищує ефективність будь-якої базисної терапії (в тому числі й антибактеріальної), запобігає розвитку ускладнень, скорочує терміни лікування [5].

Мета дослідження: оцінка ефективності комплексу лікування загострення хронічних запальних захворювань органів малого таза в амбулаторних умовах у жінок репродуктивного віку при включенні до терапії препарату Далмаксін.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Під нашим спостереженням перебувало 53 жінки віком 18–45 років зі ЗЗОМТ у стадії загострення з різною локалізацією запального процесу. Усіх жінок було розділено на дві епідемічно рівнозначні групи. До 1-ї групи увійшли 26, до 2-ї – 27 пацієнток.

Ми застосовували загальноприйняті клінічні, лабораторні, інструментальні та статистичні методи дослідження.

Остаточний діагноз встановлювали на підставі анамнезу, клінічних даних і результатів комплексного лабораторного обстеження із застосуванням загальноприйнятих методів діагностики, у тому числі – світлової мікроскопії, імуноферментного аналізу (ІФА) і полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

До критеріїв виключення було віднесено жінок із наявністю запальних захворювань, що потребують госпіталізації (тубооваріальних утворень, станів, котрі розвинулися внаслідок використання внутрішньоматкових контрацептивів (ВМК), після пологів, абортів, а також після будь-яких внутрішньоматкових втручань, післяопераційних інфекційних ускладнень, а також патологій, які потребують проведення диференціального діагнозу з гострими хірургічними захворюваннями).

Усім жінкам було проведено загальноприйняту комплексну протизапальну терапію – препарати дезінтоксикаційної та десенсибілізаційної дії, нестероїдні протизапальні та симптоматичні засоби, антибактеріальні препарати з урахуванням чутливості етіологічного чинника.

До терапії жінок 2-ї групи, додатково ми включили супозиторії Далмаксін, які застосовували ректально 1 раз на день протягом 10 днів [5]. Метою саме ректального призначення Далмаксіну є досягнення протизапального ефекту, поліпшення гемодинаміки та трофіки в органах малого таза, а також поліпшення лімфовідтоку.

Основними критеріями ефективності терапії вважали:

• зникнення клінічних симптомів захворювання;
• відсутність етіологічного збудника;
• відсутність рецидивів захворювання в динаміці спостереження.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Середній вік жінок у дослідженні становив 29,3 ± 1,36 року.

При вивченні особливостей менструальної функції встановлено, що середня тривалість циклу – 27,3 ± 1,2 дня. Середній вік початку статевого життя склав 18,14 ± 0,6 року. При цьому його ранній початок (14–17 років) відзначено у 73 % обстежуваних. На момент обстеження, 43 % пацієнток відзначали наявність двох і більше статевих партнерів. Аналіз репродуктивної функції показав, що одну й більше вагітність мали 35 % жінок. Пологи в анамнезі встановлено у 15 % жінок, аборти – у 56 %, серед яких 4,6 % склали мимовільні викидні.

Контрацепція: 68 % використовували сперміциди, 23 % – ВМК, тривалість застосування внутрішньоматкових засобів не перевищувала трьох років.

Давність захворювання варіювала від 2 до 7 років. Серед ЗЗОМТ переважали запальні захворювання матки та придатків: сальпінгоофорити – в 1-й групі у 61,5 % випадків, у 2-й групі у 63 % випадків, ендометрит після пологів і абортів – в 1-й групі у 23,1 % випадків, у 2-й в 18,5 % випадків, поєднання ендометриту й сальпінгоофориту спостерігалося в 15,4 % випадків у пацієнток 1-ї групи й у 22,2 % випадків у пацієнток 2-ї групи.

Частота рецидивів: 2 рази на рік спостерігалися в 42,3 % випадків у пацієнток 1-ї групи та в 37 % випадків у пацієнток 2-ї групи; частота рецидивів 3 рази на рік – у 34,6 % випадків у пацієнток 1-ї групи та в 40,7 % випадків у пацієнток 2-ї групи; 4 рази на рік і частіше, рецидиви реєстрували у 20,1 % випадків в 1-й групі й у 22,3 % – у 2-й групі.

Основними скаргами та клінічними проявами були: біль різної інтенсивності, локалізований у нижніх відділах живота у 100 % пацієнток обох груп, лихоманка субфебрильного типу в період загострення – у 76,9 % пацієнток 1-ї групи й в 77,8 % пацієнток 2-ї групи, порушення менструальної функції за типом мено й метрорагій у 23,1 % випадків у пацієнток 1-ї групи й у 25,9 % випадків у пацієнток 2-ї групи, дизуричні розлади – у 23,1 % випадків в 1-й групі та у 22,2 % – у 2-й групі. Скарги на рясні виділення зі статевих шляхів висували 46,2 % жінок 1-ї групи та 55,6 % пацієнток 2-ї групи.

Під час вивчення морфології крові, зміну гострофазних показників (лейкоцитоз зі зрушенням вліво, прискорена ШОЕ) виявлено в 30,8 % жінок 1-ї групи й в 33,3 % – 2-ї групи. В аналізі сечі в 19,3 % жінок 1-ї групи й у 25,9 % пацієнток 2-ї групи виявлено нейтрофіли, еритроцити та інші патологічні домішки.

За результатами бактеріологічного дослідження виділень із піхви, шийки матки й сечовипускального каналу, у пацієнток обох груп виявлено переважання асоційованих збудників, серед яких, головно, виявляли E.coli, St.aureus, St. epidermidis, переважно змішану флору. За допомогою ПЛР-методів виявили наявність уреаплазми в 15,4 % випадків у пацієнток 1-ї групи й у 18,5 % пацієнток 2-ї групи, хламідіозу – у 7,7 % випадків 1-ї групи та в 7,4 % – 2-ї групи.

Під час гінекологічних та інструментальних досліджень виявлено ознаки загострення запального процесу різної локалізації у 100 % жінок в обох групах. На початок лікування, середній рівень болю в пацієнток склав 6,8 ± 1,2 бала.

Аналіз ефективності запропонованої схеми протизапальної терапії ми визначали на 5-й та 10-й дні лікування. Усі жінки пройшли повний курс протизапальної терапії. Привертала увагу гарна переносність Далмаксіну без виникнення побічних ефектів.

Зникнення скарг і поліпшення загального самопочуття на 5-й день терапії відзначено в 18 пацієнток (70,4 %) групи 2, тоді як серед жінок 1-ї групи – лише у 12 (46,1 %). Нормалізація клініко-лабораторних показників та даних об’єктивного обстеження на 10-й день терапії відбулася в 96,3 % пацієнток 2-ї групи, тоді як у пацієнток 1-ї групи, тільки в 73 % випадків було відзначено досягнення терапевтичного ефекту.

Терапія препаратом Далмаксін у складі комплексного лікування сприяла швидшому протизапальному ефекту. Результати віддаленого амбулаторного спостереження засвідчили відсутність рецидивів у 25 пацієнток із 2-ї групи (у 88,9 % випадків) протягом наступних 6 міс за умови дотриманні профілактичного режиму, тоді як у жінок 1-ї групи, відсутність рецидивів зафіксовано лише у 12 (в 46,2 % випадків).Выйти

ВИСНОВКИ

1. Отримані результати досліджень дозволяють рекомендувати препарат Далмаксін у складі патогенетичної терапії хворих із гострими й / або із загостренням хронічних запальних захворювань органів малого таза.
2. Ректальне призначення препарату Далмаксін, що містить тіотриазолін, обумовлене унікальною комбінацією клінічних ефектів – протизапальною дією й поліпшенням гомеостазу в органах малого таза.
3. Включення до комплексної терапії запальних захворювань органів малого таза препарату Далмаксін, має низку переваг: дозволяє значно швидше домогтися зниження інтенсивності больового синдрому та зменшення ознак запалення, а також сприяє профілактиці рецидивів.
4. З огляду на отримані дані, ми можемо рекомендувати Далмаксін до застосування в складі комплексної терапії в пацієнток із запальними захворюваннями органів малого таза, як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах.

Запальні захворювання органів малого таза – включення препаратів Із протизапальною та антиішемічною дією до комплексу терапії

Відомості про авторів

Герасимова Таліна Вікторівна – Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9. e-mail: geratalina@yandex.ru.

Гопчук Олена Миколаївна – Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9. e-mail: gopchuk@gmail.com.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Буянова С.Н., Щукина Н.А. Анти+ бактериальная терапия в гинекологии // Фарматека, 2002, № 2 [65]. – С. 68–72.
2. Buchan H., Vessey M., Goldacre , Fairweather J. Morbidity following pelvic inflammatory disease // Br. J. Obstet. Gynaecol. – 2008. – Jun. – V. 100, № 6. – P. 558–562.

3. Тихомиров А.Л., Сарсания С.И. Современные принципы профилактики и лечения воспалительных заболеваний женских половых органов в оператив+ ной и неоперативной гинекологии. Методические рекомендации. – М., 2005. – 240 с.

4. Velebil P, Wingo PA, Xia Z, Wilcox LS, Peterson Rate of hospitalization for

Gynecologic disorders among reproduce+ tiveage women in the United States // J. Obstet. Gynecol, 2007. – V. 86 (5). – P. 764–769.

5. http://compendium.com.ua/info/ 167005/lekkhimkhar_kov/dalmaksin

Журнал «ЗДОРОВЬЕ  ЖЕНЩИНЫ»  №8 (84)/2013 ISSN 1992;5921