КОНСЕРВАТИВНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТАЗОВОГО ДНА У ПАЦІЄНТОК В ПІСЛЯРОДОВОМУ ПЕРІОДІ

Кафедра перинатології, акушерства й гінекології (зав. – професор О. В. Грищенко), Харківська медична академія післядипломної освіти; 61174, Україна, м. Харків, вул. Корчагінців, 58; e-mai: med.edu.ua@gmail.com

КОНСЕРВАТИВНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТАЗОВОГО ДНА У ПАЦІЄНТОК В ПІСЛЯРОДОВОМУ ПЕРІОДІ

Шамхi Імен

РЕЗЮМЕ

Під спостереженням 140 пацієнток після пологів великим плодом – 110 основна та 30 – контрольна групи. Усім проводилася ехографічна оцінка стану тазового дна після пологів, дослідження маркерів сполучнотканинної дисплазії (фракції глікозаміногліканів) у крові – відмінностей не виявлено. П’ятдесят пацієнток основної групи виконували гімнастику Кегеля, 60 – гімнастику Кегеля в поєднанні з метаболічною терапією: тіотриазолін у супозиторіях з аскорутином per os. Пацієнткам контрольної групи реабілітаційних заходів не проводили. Кращі результати з відновлення тазового дна – у пацієнток, що поєднували гімнастику з метаболічною терапією. Методика рекомендується всім жінкам після пологів.

Ключові слова: опущення тазових органів, післяпологовий період, глікозаміноглікани, гімнастика, метаболічна терапія.

Формування здорового покоління людей у різні періоди їхнього життя, поліпшення загального й репродуктивного здоров’я, якості життя, є найважливішим завданням для сучасної охорони здоров’я, як у всьому світі, так і в Україні, згідно з цілями розвитку третього тисячоліття. Несприятливі чинники здійснюють постійний вплив на організм людини, її органи та тканини, викликають різні захворювання. Не є винятком і м’язи тазового дна. Процеси розвитку неспроможності (ослаблення) м’язів тазового дна відбуваються безперервно протягом життя жінки, у виникненні патології тазового дна важливу роль відіграють фізичні, генетичні та психологічні чинники[3]. Наукове розуміння цих проблем, що існує на даний час, ґрунтується в більшості випадків на клініко-діагностичних даних і результатах лікування за відсутності чіткої картини стану.

Цим зумовлене прагнення до розробки точних методів діагностики й лікування, удосконалення теперішніх методів. Виникає необхідність проводити ретельне дослідження проблеми опущення жіночих статевих органів, що супроводжується застійними явищами й порушенням функції сечовидільної системи, пов’язаних між собою анатомічно, етіологічно, клінічно. Анатомічні зв’язки зумовлені близькістю розташування органів малого таза і спільністю структур, що їх підтримують.

Причинні чинники, що відбиваються на стані тазового дна, включають вік, спадковість, родову травму, пологи, важку фізичну роботу, рубцеві зміни після перенесених запальних захворювань і хірургічних втручань. Також важливу роль відіграють психосоматичний вплив на гладку мускулатуру й судинні структури в області малого таза, зміни в продукції статевих стероїдів, що впливають на реакції гладкої мускулатури, стан слизових оболонок, а також неспроможність поперечносмугастої мускулатури. Ступінь превалювання окремо будь-якого одного з перерахованих чинників, встановити складно.

Патогенетичною основою багатьох із перерахованих станів може бути сполучнотканинна дисплазія (СТД), як причина органічної неспроможності колагенових структур, судинних порушень [2].

Терапія неспроможності м’язів тазового дна на сьогодні представлена ​​хірургічними та медикаментозними методами лікування.

Метою роботи стало поліпшення результатів відновлення тазового дна після пологів великим плодом із застосуванням гімнастики м’язів тазового дна та метаболічної терапії.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ

Під наглядом перебувало 140 жінок після пологів великим плодом від раннього післяпологового періоду до 6 місяців після пологів. Основна група – 110 осіб, контрольна – 30 осіб. Віковий склад жінок обстежених клінічних груп був порівнянний (p> 0,05). Основу груп склали пацієнтки віком 26–30 років (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл за віком: звертає увагу частота пологів у пацієнток 21–25 років, а також 31–35 років, що, очевидно, пов’язано з більшою частотою пологів у даних вікових періодах і не має принципового значення для маси тіла плоду, або стану тазового дна в пацієнток. Переважна більшість вагітних у групах на момент вагітності були одружені (p> 0,05). Соціально-побутові умови переважної більшості вагітних розцінені як умовно задовільні. Розподіл за зайнятістю пацієнток: робота, пов’язана з важкою фізичною працею в переважної частини пацієнток обстежених груп.

Найбільш поширені форми екстрагенітальної патології в пацієнток обстежуваних груп представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Экстрагенитальная патология

Як видно з наведеної таблиці 2, в пацієнток обох груп часто зустрічаються захворювання, асоційовані зі сполучнотканинною дисплазією: нейроциркуляторна дистонія, варикозне розширення вен, міопія. Пієлонефрит і сечокам’яна хвороба також можуть асоціюватися з порушенням уродинаміки внаслідок неповноцінності сполучної тканини.

Показники маси народжених дітей у жінок основної та контрольної груп представлені в таблиці 3.

Таблиця 3

Маса плода

Паритет – перші пологи в 49,3 % пацієнток основної групи, 19,3 % – контрольної, у 34,3 % пацієнток основної групи й 22,7 % контрольної, відповідно, – пологи другі, треті – у 8,1 % і 4,4 % відповідно, четверті в 1 пацієнтки основної групи й однієї з контрольної. Привертає увагу значний відсоток інфекційної патології під час вагітності в групах (ознаки внутрішньоутробного інфікування, екстрагенітальна патологія), частка вагітності із загрозою переривання (що теж може бути проявом інфекційного анамнезу). У невеликій кількості випадків – до 8,1 %, пологи ускладнилися дистресом плода на тлі плацентарної дисфункції, ревізія матки після пологів – у 7,2 % із загального числа випадків.

Усім пацієнткам проводилася ехографічна оцінка тазового дна через 4 тижні після пологів за допомогою лінійного датчика та через 3 місяці після пологів – за допомогою вагінального датчика [1]. Визначалося положення шийки матки щодо лонного зчленування і входу до піхви, а також положення передньої стінки піхви й уретро-везикального сегмента з визначенням ширини кута – кут під час натужування, мобільність > 20 ° – дислокація та гіпермобільність уретри.

Пацієнток основної групи розділено на дві підгрупи: перша – 50 осіб із метою реабілітації функції тазового дна виконували вправи Кегеля, друга підгрупа – 60 пацієнток – вправи Кегеля із застосуванням місцево свічок із тіотриазоліном (далмаксін) по 1 свічці в піхву 1 раз на день, 20 днів, а також аскорутин per os по 250 мг 3 рази на день, 20 днів. Відомо, що аскорбінова кислота й рутин є кофакторами ферментів, котрі відповідають за зміцнення елементів сполучної тканини. Тіотриазолін (далмаксін) – препарат метаболічної та ранозагоювальної дії, що підсилює мікроциркуляцію і тканинний метаболізм.

РЕЗУЛЬТАТИ Й ОБГОВОРЕННЯ

У пацієнток основної групи через 4 тижні після пологів ехографічно констатовано I ступінь у 65 (59,1 %) і в 32 (29,0 %) – II ступінь опущення тазових органів. Після трьох місяців після пологів під час контрольного ехографічного огляду в пацієнток першої підгрупи, що виконували тільки гімнастику Кегеля, відновлення нормальної анатомії тазового дна сталося в 19 (38,0 %) випадках. У пацієнток другої підгрупи, що одночасно з гімнастикою отримували метаболічну терапію (тіотриазолін (далмаксін) й аскорутин), позитивні результати отримані в 36 (60,0 %) випадках. У контрольній групі, також, у 5 (16,6 %) пацієнток відновилася анатомія тазового дна, що свідчить про можливість самовідновлення м’язів тазового дна після пологів, у тому числі великим плодом, але в дуже малій кількості випадків.

Результати обстеження на рівень метаболітів сполучної тканини представлені в таблицях 4 і 5.

Таблиця 4

Вміст у крові глікопротеїну, хондроїтинсульфату, лужної фосфатази в пацієнток груп спостереження

Кореляційного зв’язку між масою плоду, перебігом пологів і післяпологового періоду виявлено не було, спостерігалося незначне підвищення кількості ревізій матки в післяпологовому періоді й 2 випадки післяпологової кровотечі, що може бути пов’язане з цілою низкою інших патогенетичних причин.

Таблиця 5

Вміст глікозаміногліканів у крові пацієнток груп спостереження

Виявлено зв’язок між вмістом фракцій метаболітів сполучної тканини в пацієнток основної та контрольної груп залежно від ступеня опущення тазових органів після пологів, а також відповідність позитивних результатів курсу реабілітації тазового дна після пологів. Вочевидь, рівень глікозаміногліканів залежить також від гормонального фону і ступеня травматичного пошкодження в процесі пологів через природні родові шляхи.

ВИСНОВКИ

1. Застосування комплексу сучасних методів відновлювальної фізичної реабілітації в поєднанні з метаболічною терапією при неправильних положеннях матки та її опущенні після пологів великим плодом, дозволяє усунути початкові стадії опущення та випадіння внутрішніх статевих органів таза, поліпшити загальне фізичне здоров’я і зберегти якість життя жінки.
2. Частіш за все, порушення анатомії тазового дна відбуваються внаслідок наявності генералізованої дисплазії сполучнотканинних структур, тісно пов’язаних із травматичними ушкодженнями в процесі пологів через природні родові шляхи.
3. Застосування місцевої метаболічної терапії (тіотриазолін (далмаксін) й аскорутин) покращує результати проведення гімнастики для м’язів тазового дна, у тому числі для жінок з ознаками СТД і може бути рекомендоване для комплексу реабілітації жінок після пологів великим плодом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Возможности ультразвуковой визуализации анатомии и патологии тазового дна / В. И. Краснопольский, Л. И. Титченко, М. А. Чечнева [и др.]//Российский Вестник акушера-гинеколога. – 2009. -№ 5. – С. 64-68. – Библиогр.:3 назв.
2. Жданова М. С. Пролапс гениталий у женщин с дисплазией соединительной ткани, тактика ведения: дис. канд.мед.наук,: 14.00.01 / Жданова Мария Сергеевна ; ГОУ ВПО «Российский государственный медицинский университет Федерального агентства по здравоохранению и социальному развитию». – Москва, 2009. – 108 с.
3. Русина Е. И. Клинико-фенотипические и генеалогические особенности проявлений дисплазии соединительной ткани у пациенток с пролапсом тазовых органов / Е. И. Русина, М. В. Кречмар., В. Ф. Беженарь // Российский вестник акушера- гинеколога. – 2008. – Спецвыпуск: 67. – С. 45-48. – Библиогр.: 4 назв.

Журнал «ТАВРИЧЕСКИЙ МЕДИКО-БИОЛОГИЧЕСКИЙ ВЕСТНИК», 2013, том 16, №2, ч. 2 (62)